Соломія Амвросіївна Крушельницька прожила довге і велике життя. В широкому світі, де вона тріумфально виступала на кращих оперних сценах, її називали "незабутньою Аїдою", "єдиною в світі Джокондою", "найчарівнішою Чіо-Чіо-Сан": "неповторною Галькою", "ідеальною Брунгільдою", "найпрекраснішою Саломеєю", "вражаючою Валькірією", "винятковою Лорелеєю"... За свідченням Артуро Тосканіні, образи. створені співачкою в операх Вагнера, Штрауса, Піццетті, Каталані, Пуччіні, залишаються неперевершеними. Прославлені композитори, диригенти, співаки, музиканти, письменники і поети світу, такі як Джакомо Пуччіні, Руджеро Леонкавалло, Артуро Тосканіні, Ріхард Штраус, Леопольдо Муньйоне, Енріко Карузо, Федір Шаляпін, Маттіа Баттістіні, Тітта Руффо, Джозуе Кардуччі, Елеонора Дузе та багато інших, були палкими шанувальниками її великого таланту, її щирими друзями. Творчість Соломії Крушельницької мала величезний вплив на розвиток вокального мистецтва в усьому світі.

Хто ж вона, ця чарівниця співу, яка змогла заполонити серця найвимогливіших критиків і слухачів світу своїм чистим, "як роса на польових квітах", голосом, артистичним хистом, заслужити найурочистіші почесті і світове визнання?

Народилася Соломія Крушельницька 23 вересня 1873 року в селі Білявинцях Бучацького повіту на Тернопільщині в родині священника прогресивних поглядів, що становив рідкісний виняток серед свого стану.

Дитинство майбутньої співачки проходило в селі Біла під Тернополем, куди незабаром переїхала їхня сім'я.

В ранньому віці Соломія виявпяє велике зацікавлення музикою і співом, вчиться грати на фортепіано, а в 10 років виступає в хорі "Руської бесіди" в Тернополі.

Живучи в селі серед простого трудового люду, Соломія вчилася не тільки любити, а й глибоко, всім серцем розуміти народні пісні. З ними вона не розлучалася до самої смерті.

Відчуваючи великий потяг юної Соломії до музики і співу, батько, всупереч поглядам того часу, що мистецтво не заслуговує на серйозну увагу, на позичені гроші відправляє її до Львівської консерваторії, яку вона закінчує з медаллю і відзнакою у 1893р. Екзаменаційна комісія записала в дипломі молодої співачки: "Має всі дані, щоб стати окрасою навіть першорядної сцени..." Та співачка не зупиняється на досягнутому і незабаром їде до Мілану, де навчається у прославленого професора Фаусти Креспі.

Через рік Соломія уже співає провідні партії в кращих оперних театрах Італії. Тріумф, якого вона досягла в цій країні, широко відкриває перед нею двері оперних театрів Росії, Польщі, Франції, Іспанії, Німеччини, Португалії, Єгипту, Південної і Північної Америки та багатьох країн світу. "...Природжений музикант, Соломія Крушельницька затьмарила інших виконавиць опер Вагнера, де вона грає напрочуд впевнено і з справжнім аристократизмом. Гідним подиву є те, що після "Валькірії" вона вільно співає у "Лорелеї", після "Мефістофеля" - в "Мадам Баттерфляй", після "Трістана і Ізольди" - в "Адріані Лекуврер", "Аїді" чи "Саломеї" ... цілковито поринає у створений нею самою чарівний світ співу і гри..."

В зеніті слави Соломія Крушельницька залишила оперну сцену (1915р.) і присвятила себе концертній діяльності. Характерно, що де і коли б не виступала співачка, вона включала до своїх концертів українські народні пісні та твори українських композиторів, якими кожного разу закінчувала концерти, сама собі акомпонуючи....

...Є люди, які вмирають задовго до своєї фізичної смерті. Деяким же, навпаки, і після смерті судилося жити у віках. І не тільки жити, а й світити зорею для всіх прийдешніх поколінь. До таких людей по праву належить і Соломія Крушельницька. Саме за це Україна її ніколи не забуде.

Михайло Головащенко.